Educational-Technical Center

Учебно-технический центр 

 

Промышленная рентгенография

Неразрушающий контроль металла и сварных соединений 

Контроль качества сварных соединений

 

 Выезд специалистов по всей территории Украины.

 

Контакты:

Главный инженер  Виталий Федорович, 

МТС моб. +38-050-99-616-88   

Киевстар моб. +38-067-36-777-09.

 

 

Услуги по контролю качества сварных соединений выполняются по всей территории Украины, выезд специалистов в любой город. 

 

Контроль газопроводов, технологических трубопроводов, котлов, сосудов, металлоконструкций. Собственный транспорт, независимость от наличия электроэнергии на объекте. Современное оборудование. Возможность выполнения контроля в любое время суток, семь дней в неделю. Квалифицированные специалисты. Многолетний опыт выполнения работ.

 

Рентгенографический контроль (РК) необходим для проверки состояния, для контроля за качеством и определенными параметрами продукции или собственности. Объекты для неразрушающего контроля чрезвычайно разнообразны.

 

 ООО "Учебно-технический центр" выполняет работы по контролю качества объектов поднадзорных Держпраци Украины. Контроль качества выполняется как неразрушающими методами, которые не затрагивают физических свойств испытываемых объектов, так и разрушающими методами, при выполнении которых испытываемый образец подвергается механическому разрушению. 

 

 Лаборатория контроля и испытаний ООО «Учебно-технический центр» выполняет неразрушающий и разрушающий контроль следующими методами: 

• Рентгенографический (RT) 

• Ультразвуковой (UT) 

• Магнитопорошковый (MT) 

• Капиллярный (PT) 

• Визуально-оптический (VT) 

• Измерение твердости  

• Гидравлические и пневматические испытания 

• Механические испытания металла и сварных швов 

• Металлографические исследования металла и сварных швов. 

 

 Рентгенографический контроль (РК) — неразрушающий контроль (НК) для проверки материалов на наличие скрытых дефектов.

 

Рентгенографический контроль использует способность рентгеновских волн глубоко проникать в различные материалы.

 

Имеем техническую возможность проводить рентгеновский контроль труб и листовой стали с максимальной толщиной стали до 80 мм при помощи усиливающих экранов и современного рентгенговского апарата АРИНА-7.

 

Сертифицированные специалисты II уровня квалификации (согласно ISO 9712:2012 и НПАОП 0.00-1.63-13) проведут качественный контроль и дадут объективную оценку качества испытываемого объекта.

 

 Для контроля сварных соединений образец помещается между источником излучения и устройством обнаружения, обычно это пленка в сланцевом держателе или кассете, в которую радиация может проникнуть на протяжении требуемого промежутка времени.

 

В результате на плёнке фиксируется двумерная проекция образца с видимым скрытым изображением различной плотности в зависимости от количества излучения в каждой области. Рентгенограммы рассматривается в негативном варианте, без печати, как в позитивной фотографии. Это происходит потому, что при печати некоторые детали теряются.

 

Рентгенографический контроль используется для обнаружения в сварных швах таких дефектов, как трещины, непровары, шлаковые включения, газовые поры и др. Такие дефекты, как расслоения и планарные трещины обнаружить с помощью рентгенографии трудно.

 

Стандартная технология получения рентгенографического изображения включает в себя наличие источника рентгеновского излучения (рентгеновского аппарата) с одной стороны контролируемого объекта и детектора излучения с другой его стороны. Проникающая способность излучения, зависящая от его энергии (или длины волны), должна быть такова, чтобы достаточное количество рентгеновских квантов дошло до детектора, и было им зарегистрировано. В качестве детектора в промышленной рентгенографии практически исключительно и повсеместно используется радиографическая пленка, заключенная в светонепроницаемую кассету или конверт, прозрачные для рентгеновского излучения.

 

Формирование рентгеновского изображения на пленке подчиняется всем законам геометрической оптики, т.е. происходит полностью аналогично образованию тени в видимом свете. Таким образом, резкость изображения объекта на пленке непосредственно зависит от размера источника излучения и расстояний от него до пленки и от пленки до объекта. Поэтому, для получения максимально резкого изображения, кассету с пленкой располагают как можно ближе к контролируемому объекту. Контролируемый объект и пленка облучаются или, как говорят, экспонируются в течение определенного времени экспозиции, после чего пленка изымается и подвергается фотообработке. Фотообработка включает в себя этапы проявки, фиксации, промывки и сушки. Обработанная пленка (рентгенограмма) помещается затем на подсвечиваемый экран - так называемый негатоскоп, для просмотра. Различия в интенсивностях рентгеновского пучка прошедшего сквозь различные участки образца, наблюдаются на рентгенограмме в виде различия степени почернения или, иначе говоря, оптической плотности разных участков пленки.

 

Рентгеновские пленки

 

Изображение контролируемого объекта образуется в методе промышленной рентгенографии на рентгеновской пленке. Последняя представляет собой прозрачную (как правило, целлюлозную) основу, на которую с двух сторон нанесены слои эмульсии - раствор желатины со взвесью кристалликов галогенида серебра (в основном, AgBr).

 

Под действием проходящего сквозь пленку рентгеновского излучения, часть кристаллов галогенида серебра восстанавливается до металлического серебра, образуя скрытое, т. е. пока невидимое, изображение. Важнейшим свойством пленки является зависимость между плотностью потемнения и полученной пленкой дозой излучения или, что то же самое, экспозицией - т.е. произведением интенсивности излучения на время его воздействия.

 

Усиливающие экраны

 

 Для увеличения чувствительности пленок к рентгеновскому излучению и, следовательно, сокращению времени просвечивания, в промышленной рентгенографии широко применяются усиливающие экраны. Последние делятся на две принципиально различные категории - металлические усиливающие экраны и флуоресцентные усиливающие экраны. 

 

Имеем техническую возможность проводить рентгеновский контроль труб и листовой стали с максимальной толщиной стали до 80 мм при помощи усиливающих экранов и современного рентгенговского апарата АРИНА-7.

 

Сертифицированные специалисты II уровня квалификации (согласно ISO 9712:2012 и НПАОП 0.00-1.63-13) проведут качественный контроль и дадут объективную оценку качества испытываемого объекта.

 

Лаборатория контроля и испытаний

Экспертное обследование, техническое освидетельствование

 

Контакты:

 Главный инженер  Виталий Федорович,

 МТС моб. +38-050-99-616-88   Киевстар моб. +38-067-36-777-09. 

 Предприятие "Учебно-технический центр" выполняет работы по контролю качества объектов поднадзорных Держпраци Украины. Контроль качества выполняется как неразрушающими методами, которые не затрагивают физических свойств испытываемых объектов, так и разрушающими методами, при выполнении которых испытываемый образец подвергается механическому разрушению. 

Лаборатория контроля и испытаний "Учебно-технический центр" выполняет неразрушающий и разрушающий контроль следующими методами: 

• Рентгенографический (RT)

• Ультразвуковой (UT) 

• Магнитопорошковый (MT) 

• Капиллярный (PT) 

• Визуально-оптический (VT) 

• Измерение твердости 

• Гидравлические и пневматические испытания 

• Механические испытания металла и сварных швов 

• Металлографические исследования металла и сварных швов. 

 Услуги по контролю качества сварных соединений выполняются по всей территории Украины, выезд специалистов в любой город.   

Контроль газопроводов, технологических трубопроводов, котлов, сосудов, металлоконструкций. Собственный транспорт, независимость от наличия электроэнергии на объекте. Современное оборудование. Возможность выполнения контроля в любое время суток, семь дней в неделю. Квалифицированные специалисты. Многолетний опыт выполнения работ.  

Наши услуги по проведению физико-механических испытаний и металлографических исследований дадут возможность получить реальные данные, обеспечивающие соответствие ваших продуктов спецификациям, нормативным требованиям и стандартам качества. 

 Механические испытания - это испытания на воздействие механических факторов. 

ООО «Учебно-технический центр» выполняет работы по контролю качества объектов поднадзорных ДЕРЖПРАЦИ Украины.

Универсальная разрывная машина Р-50 тонн на растяжение, сжатие и изгиб с усилием разрыва до 50 тонн.

Контроль качества выполняется как неразрушающими методами, которые не затрагивают физических свойств испытываемых объектов, так и разрушающими методами, при выполнении которых испытываемый образец подвергается механическому разрушению. 

Лаборатория оснащена поверенным и калиброванным испытательным оборудованием. 

Квалифицированные специалисты, имеющие опыт исследовательских работ в области стандартизированных экспериментальных исследований.  

Механические испытания сварных соединений 

Физико-механические испытания изделий и материалов. 

Металлографические исследования образцов на микроструктуру и макроструктуру металлография образцов.  

Перечень физико-механических услуг, оказываемых лабораторией контроля и испытаний 
ООО «Учебно-технический центр»: 
- испытание твердости по Роквелу, Бринелю. 
- испытание на растягивание с определением предела текучести, предела прочности, относительного удлинения, 
 относительного сужения σ0,2, σв, δ, Ψ  при нормальных и повышенных температурах; 
- испытание ударной вязкости (ударного изгиба) при пониженной и комнатной температурах; 
- испытание на сжимание, 
- определение границы выносливости; 
- металлографические испытания металлография микроструктуры 500х и макроструктуры 10х - 100х; 
- испытание на статическое растяжение, сплющивание сварных  соединений из стальных труб; 
- испытание сварных соединений из полиэтиленовых труб на растяжение, сплющивание, на отрыв;  

Для изготовления стандартных образцов в лаборатории работает токарный цех по металлообработке.  

 Испытание на удар маятниковым копром

с потенциальной энергией удара до 300 Дж. 

Испытание на ударный изгиб по Шарпи — испытание, при которых призматический образец, лежащий на двух опорах, подвергается удару маятникового копра, причем линия удара находится посередине между опорами и непосредственно напротив надреза у образцов с надрезом. 

Существует 20 типоразмеров образцов с концентраторами напряжений в виде U- или V-образного надреза, а для особо жестких условий испытания - усталостной трещины (Т) на дне V-надреза. Если для испытаний на удар используются нестандартные образцы, то следует предварительно провести сравнительные исследования стандартных и нестандартных образцов для получения масштабных коэффициентов. 

Основным образцом является стержень квадратного сечения 10 × 10 мм2 и длиной 55 мм с надрезом (концентратор) посередине, который делается шлифовальным кругом толщиной 2 мм и радиусом закругления 1 мм.  

Для обозначения ударной вязкости KC добавляют и третью букву, указывает на вид надреза на образце: U, V, Т.

Запись KСU означает ударную вязкость образца с U-образным надрезом, KСV - с V-образным надрезом, а kст - с трещиной. 

 Виды надрезов на образцах для испытания на ударную вязкость:  

 а - U-образный надрез (KCU) 

 б - V-образный надрез (KСV) 

 в - надрез с трещиной (k ст)

 

Экспертное обследование (техническое диагностирование), техническое освидетельствование котлов, сосудов, трубопроводов, газопроводов, грузоподъемных кранов и механизмов.  

ООО «Учебно-технический центр» проводит экспертное обследование  (техническое диагностирование), техническое освидетельствование, гидроиспытание, паспортизацию, оценку технического состояния - машин, механизмов, оборудования повышенной опасности, а именно: 

- технологического оборудования и его элементов магистральных газопроводов, нефтепроводов, продуктопроводов (нефтепродуктопроводов, амиакопроводов, 

этиленопроводов), систем газоснабжения природным и сжиженным газом, систем промышленного и межпромышленного сбора нефти и газа, а также газоиспользующее оборудование мощностью свыше 0,1 МВт; 

- технологического оборудования металлургической отрасли, химической, биохимической, нефтехимической, нефтегазоперерабатывающей,  коксохимической, литейной, масляно-жировой и эфиромасляной отраслях промышленности, хлор- и амиако-использующих производств,  переработки пластмасс, полимерных материалов и рези-нотехнических изделий; 

- Объектов котлонадзора: • паровые и водогрейные котлы, • сосуды работающие под давлением, • трубопроводы пара и горячей воды. 

- Грузоподъемных сооружений:• грузоподъемные краны и машины: (мостовые, стреловые самоходные, козловые, башенные, железнодорожные, тали), • подъемники всех типов - экспертное обследование (техническое диагностирование), технический осмотр, ЧТО, ПТО, паспортизация, оценка технического состояния. 

 - Обследование зданий и сооружений (дымовых труб) с определением их фактического технического состояния и выдача отчетов об их техническом состоянии и составления паспортов технического состояния; 

 - оборудования и защитных систем, предназначенных для эксплуатации  (применения) в потенциально взрывоопасной среде; 

- оборудования, связанного с производством, использованием, переработкой, распределением, хранением, транспортировкой, применением, утилизацией или обезвреживанием взрывоопасных и пожароопасных веществ.  

Техническое диагностирование оборудования позволяет своевременно узнать о проблемах в оборудовании и принять меры к их устранению. 

 Диагностические работы включают в себя профилактический осмотр оборудования и выявление возможных дефектов (или необходимости регулировки) узлов и механизмов оборудования. Разовые диагностические работы проводятся по факту неисправности. Периодические Диагностические работы по графику позволяют предотвратить поломку оборудования и продлить его срок службы. 

Техническое освидетельствование (укр. технічний огляд – Постановление Кабинета министров Украины от 26.05.2004г., № 687) – комплекс работ по контролю технического состояния, который осуществляется в основном с использованием органолептических методов и средств измерительной техники, номенклатура, которых определена организационно-методическими документами и проводятся в сроки и в случаях, определенных нормативно-правовыми актами по охране труда, организационно-методическими и эксплуатационными документами.  

Виды технического освидетельствования (ТО): 
Полное ТО - комплекс работ по контролю технического состояния, который осуществляется использованием органолептических методов и средств измерительной техники.
Частичное ТО - комплекс работ по контролю технического состояния, который осуществляется использованием органолептических методов.
Техническое освидетельствование проводится с целью определения качества изготовления, монтажа, ремонта, реконструкции и модернизации, условий и срока дальнейшей безопасной эксплуатации оборудования, технического состояния составных частей, деталей или их элементов, проверки их на соответствие техническим требованиям.
Первичному ТО подвергается оборудование перед введением его в эксплуатацию.
Периодическое (очередное) и внеочередное ТО проводится в сроки, установленные нормативно-правовыми актами по охране труда и эксплуатационными документами изготовителя.  

 Цены уточняйте по телефонам указанным в контактах. 

 Возможен выезд специалистов в любой город Украины. 

 Цены на уточняйте по телефонам указанным в контактах.

Общество с ограниченной ответственностью «Учебно-технический центр» (лаборатория контроля и испытаний) при выполнении заявленных работ повышенной опасности при технических испытаниях и исследованиях (КВЭД-2010: 71.20), а именно: 

1. испытания (гидравлические (с применением воды или других жидкостей), пневматические (с применением воздуха или инертных газов) неразрушающий контроль: визуально-оптический (VТ), ультразвуковой (UТ), магнитопорошковый (МТ), капиллярный (РТ), радиографический (RT ) разрушающий контроль: механические испытания, определение твердости, металлографический анализ), 

паровые и водогрейные котлы теплопроизводительностью более 0,1 МВт (п.9 приложении 3 Порядка) 

трубопроводы пара и горячей воды с рабочим давлением более 0,05 МПа и температурой нагрева выше 110 ° С, сосудов, работающих под давлением свыше 0,05 МПа, кроме автомобильных газовых баллонов, есть емкостями для газового моторного топлива (п.10 приложении 3 Порядка) 

грузоподъемные краны и машины, подъемники и люльки для подъема работников (п.11 приложения 3 Порядка) 

технологическое оборудование и его элементы магистральных газопроводов, нефтепроводов, продуктопроводов (нефтепродуктопроводов, аммиакопроводов, этиленопроводов), систем газоснабжения природным и сжиженным газом субъектов хозяйствования и населенных пунктов, систем промышленного и межпромыслового сбора нефти и газа, объектов нефтегазодобывающей промышленности а также газоиспользующее оборудование мощностью более 0,1 МВт (п.2 приложения 3 Порядка) 

горношахтное и горноспасательное оборудования и оборудования для добычи, транспортировки, дробления, сортировки и обогащения полезных ископаемых и окомкования руд и концентратов в угольной, горнорудной, нерудной, металлургической и коксохимической отраслях промышленности (п.4 приложения 3 Порядка) 

оборудования и технические средства для изготовления, использования и транспортировки взрывчатых материалов и изделий на их основе, комплексы для их переработки и хранения (п.5 приложения 3 Порядка) 

технологическое оборудование химической, биохимической, нефтехимической, нефтегазоперерабатывающей, металлургической, коксохимической, литейной, масложировой, эфиромасличной, деревообрабатывающей, пищевой, перерабатывающей, полиграфической, легкой и текстильной отраслях промышленности, целлюлозно-бумажного, хлор и амиаковикористовуючих производств, переработки пластмасс, полимерных материалов и резинотехнических изделий (п.6 приложении 3 Порядка) 

оборудование и защитные системы, предназначенные для эксплуатации (применения) в потенциально взрывоопасной среде (п.7 приложении 3 Порядка) 

оборудования напряжением свыше 1000 В (электрическое оборудование электрических станций и сетей; технологическое электрооборудование), (п.8 приложении 3 Порядка) 

лифты, эскалаторы, пассажирские конвейеры, пассажирские подвесные канатные дороги, фуникулеры (п.11 приложения 3 Порядка) 

технологическое оборудование по переработке природного камня (п.2 Приложения 7 Порядка) 

кузнечно-прессовое оборудование (п.3 приложении 7 Порядка) 

аттракционы повышенной опасности (стационарные, передвижные и мобильные), (п.4 приложения 7 Порядка) 

технологические транспортные средства (п.5 приложения 7 Порядка).

 

Для изготовления стандартных образцов в лаборатории работает токарный цех по металлообработке.

 

Цены на уточняйте по телефонам указанным в контактах.

 

 Главный инженер ООО "УТЦ" Виталий Федорович, 

 МТС моб. 0509961688,  

 Киевстар моб. 0673677709. 

   Контрольні слова тегі для пошуку

 − опіки більше 2/3 поверхні шкіри або внутрішніх органів; − порушення роботи системи дихання; воно може відбуватися у результаті прямої дії електричного струму на м`язи грудної клітки (якщо струм протікає по схемі від однієї руки до другої) або рефлекторного впливу; у результаті цього настає ядуха; − удари, що викликали втрату свідомості й порушення роботи серцево судинної системи чи системи дихання; − удари, що викликали клінічну смерть потерпілого. − порушення роботи серця у результаті прямої дії або рефлекторного впливу; у результаті цього може статись зупинка серця або перехід його у стан фібриляції; − клінічна смерть – це стан організму, коли одночасно порушена робота системи дихання і серця; − електричний шок; − запізніла смерть. Порушення роботи серця може статися у двох видах: зупинки або фібриляції. Серце може зупинитись у двох станах: стисненому або послабленому. Якщо серце зупинилося у стисненому стані, то вивести його з цього стану неможливо, а якщо у послабленому стані, то шляхом застосування масажів можна відновити його роботу. Стан фібриляції – це стан, у якому м`язи серця (фібрили) стискаються і послаблюються у різні проміжки часу (замість одночасного). У такому стані серце не може перекачувати кров по організму. Надання допомоги людині, коли серце знаходиться у стані фібриляції, марне. Спочатку слід серце зупинити, а потім робити масаж. Електричний шок – це тяжка нервово-рефлекторна реакція організму на дію електричного струму як подразника; у результаті виникають глибокі зміни у життєво важливих системах організму: дихання, кровообігу, нервовій, обміну речовин та ін.; такий стан може продовжуватись від декількох хвилин до доби і закінчуватись або виздоровленням у результаті активного лікування або смертю потерпілого. Запізніла смерть – це смерть, яка настає через кілька годин або діб після дії електричного струму у результаті раптової зупинки серця,набряку легенів чи нирок. Чинники, що впливають на тяжкість ураження людини електричним струмом Тяжкість ураження людини електричним струмом залежить від ряду факторів. Усі ці фактори умовно розділені на три групи: фактори електричного характеру, фактори неелектричного характеру і фактори довкілля. 177 Фактори електричного характеру. Головним уражуючим фактором у випадку електротравм вважається електричний струм, що протікає через людину. Від величини (сили) цього струму залежать наслідки ураження. Виділяють наступні порогові значення сили струму, тобто ті мінімальні значення, що викликають певні дії: − пороговий відчутний струм – це мінімальна сила струму, яку людина сприймає у вигляді ледь відчутних подразнень; її значення для змінного струму дорівнює 0,7-1,5 мА, для постійного – 5-7 мА; − пороговий невідпускаючий струм – це мінімальна сила струму, що викликає судомне скорочення м`язів, і людина не може самостійно звільнитися від струмовідних частин; її значення для змінного струму дорівнює 10-15 мА, для постійного – 50-80 мА; − пороговий фібриляційний струм – це мінімальна сила струму, що викликає фібриляцію серця; її значення для змінного струму дорівнює 100 мА, для постійного – 300 мА. ДопустимПоняття та різновиди натовпу Натовп – особлива спільнота людей, поведінка яких майже не залежить ані від освітнього, ані від культурного рівня людей, що утворюють натовп. Взаємний вплив людей у натовпі сприяє створенню єдиного настрою («колективної, душі», за Г. Лебоном). Відчуваючи свою єдність і силу, натовп може швидко радикалізуватися, змінюючи характер і спрямованість своїх дій. Особливістю натовпу є те, що він позбавлений ієрархічного поділу – всі люди в середині великої групи людей є рівними, відмінності між ними знівельовані. 79 Прийнято виділяти 4 основні різновиди натовпу:  випадковий – група людей, увагу яких привернула певна подія, наприклад, ДТП;  експресивний – група людей, згуртована прагненням спільно висловити свої почуття: радість на весілля, горе на похоронах, солідарність на мітингу або на маніфестації;  конвенційний – група людей, котрі є учасниками масових розваг (глядачі, болільники): їх об’єднує цікавість до дійства, на яке вони реагують згідно із традиційними ритуалами і нормами (звідси й назва – конвенційний, тобто такий, що передбачає угоду);  діючий, у тому числі агресивний (наприклад, самосуд натовпу над злочинцем, спійманому на «гарячому»), панічний (масова втеча людей від небезпеки), корисливий (пограбування магазинів, фінансових установ тощо під час стихійних лих, мародерство), повстанський (коли люди стихійно об’єднуються проти утисків, сваволі властей тощо). У натовпі люди розташоПравовою основою цивільного захисту (ЦЗ) є Конституція України, Кодекс цивільного захисту, Закон України «Про основи національної безпеки України», інші закони України, а також укази Президента та нормативні документи Кабінету Міністрів України. Під час надзвичайних ситуацій (НС) потенційні небезпеки для життя і здоров’я людей проявляються більшою мірою та з більшою ймовірністю негативних наслідків. Кожен громадянин відповідно до Конституції України має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, застосування зброї, а також на вимогу гарантованого забезпечення реалізації цього права від органів виконавчої влади, керівників підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності та підпорядкування. Цивільний захист – це система заходів (організаційних, інженерно технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних тощо), які вживають центральні й місцеві органи виконавчої влади та підпорядковані їм сили, підприємства, установи та організації для захисту населення, територій, навколишнього природного середовища й майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період. Вирішення проблем природно-техногенної безпеки України забезпечує проведення на державному рівні таких заходів:  здійснення управління техногенними ризиками;  створення цілісної міжвідомчої системи моніторингу і налагодження державної служби прогнозування та попередження природних і техногенних НС;  створення загальнодержавного реєстру потенційно небезпечних об’єктів і територій та механізмів їх моніторингу;  підвищення ефективності роботи органів державного нагляду за станом і функціонуванням потенційно небезпечних виробництв. 298 Засобом розв’язання проблеми захисту від техногенних і природних НС є створення в Україні Єдиної державної системи ЦЗ населення і територій, основне завдання якої – запобігати та реагувати на НС. Запобігання виникненню НС передбачає підготовку та реалізацію заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінювання ступенів ризику, завчасне реагування на події, що становлять загрозу виникнення НС, для запобігання лиху або пом’якшення його можливих наслідків. Реагування на НС – це скоординовані дії підрозділів Єдиної державної системи цивільного захисту щодо реалізації планів локалізації та ліквідації аварій (катастроф) для усунення загрози життю та здоров’ю людей, надання невідкладної допомоги потерпілим. Цивільний захист здійснюється за такими принципами:  гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров’я та власності;  комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;  пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я громадян;  максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій;  централізації управління, єдиноначальності, підпорядкованості, статутної дисципліни Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, аварійно-рятувальних служб;  гласності, прозорості, вільного отримання та поширення публічної інформації про стан цивільного захисту, крім обмежень, встановлених законом;  добровільності – у разі залучення громадян до здійснення заходів цивільного захисту, пов’язаних з ризиком для їхнього життя і здоров’я;  відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту;  виправданого ризику та відповідальності керівників сил цивільного захисту за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт. 299 3.1.2. Єдина державна система цивільного захисту Єдина державна система цивільного захисту (ЄДС ЦЗ) населення і територій створена для реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей, довкілля від негативних наслідків НС у мирний час та особливий період, подолання наслідків НС. Головні завдання ЄДС ЦЗ:  забезпечення реалізації заходів для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;  навчання населення правилам поведінки та діям у разі виникнення надзвичайної ситуації;  запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;  опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;  прогнозування й оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;  створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;  оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;  захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;  проведення рятувальних та інших невідкладних робіт для ліквідації наслідків надзвичайних постраждалого населення; ситуацій, організація життєзабезпечення  пом’якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;  здійснення заходів соціального захисту постраждалого населення; 300  реалізація визначених законом прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій.  міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту. Структура ЄДС ЦЗ До єдиної державної системи цивільного захисту входять територіальні і функціональні підсистеми (рис 3.1). ЄДС ЦЗ Територіальні Підсистеми Рівні: Функціональні підсистеми Державний Регіональний Місцевий Об’єктовий Координаційні ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ Постійні Повсякденні Рада національної безпеки і оборони України КМУ Комісія з ТЕБ та НС (державна, обласні, районі) Комісія з НС (об’єктова) КМУ ДСНС Територіальні органи Органи виконавчої влади, їх уповноважені підрозділи з ЦЗ Управління (відділ) з НС та ЦЗ держадміністрацій Підрозділи (окремі особи) з НС на об’єктах Центри управління в НС Оперативно-чергові служби управлінь (відділів) з НС та ЦЗ Диспетчерські служби Сили та засоби Резерви Системи АРФ постійної готовності Формування АРС Медицина катастроф Позаштатні формування Об’єднання громадян Фінансові Матеріальні Зв’язку Оповіщення Інформаційного забезпечення населення Рис. 3.1. Структура ЄДСЦЗ 301 Територіальні підсистеми створюються в областях та місті Києві, функціональні – в міністерствах і відомствах. Кожна підсистема має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий. До складу підсистеми належать:  органи управління;  сили і засоби;  резерви матеріальних та фінансових ресурсів;  системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення. Органи управління цивільним захистом та їх функції Загальне керівництво ЄДС ЦЗ здійснює Кабінет міністрів України. Начальником ЦЗ України є Прем’єр-міністр України. Безпосереднє керівництво діяльністю ЄДС ЦЗ покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань ЦЗ – Державну службу з надзвичайних ситуацій (ДСНС). Керівник цього органу є заступником начальника ЦЗ України. Керівництво територіальними підсистемами ЄДС ЦЗ здійснюють органи виконавчої влади в областях та місті Києві. Начальниками територіальних підсистем ЄДС ЦЗ є голови держадміністрацій, а їх заступниками – керівники територіальних органів ДСНС. ДСНС є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту:  забезпечує реалізацію державної політики у сфері ЦЗ;  контролює організацію здійснення заходів захисту населення і територій від НС усіма органами виконавчої влади, підприємствами, організаціями та установами незалежно від форми власності;  перевіряє наявність і готовність до використання засобів індивідуального та колективного захисту, майна ЦЗ, їх утримання та облік;  забезпечує нагляд за дотриманням вимог стандартів, нормативів і правил у сфері цивільного захисту;  з’ясовує причини виникнення НС, невиконання заходів із запобігання цим ситуаціям;  здійснює нормативне регулювання у сфері цивільного захисту, зокрема з питань техногенної та пожежної безпеки; 302  здійснює інші заходи, передбачені законом. ДСНС здійснює свої повноваження через територіальні органи відповідно до адміністративно-територіального поділу до районів включно. Постійними органами управління є: КМУ, ДСНС, територіальні органи ЦЗ, органи виконавчої влади на відповідному рівні та уповноважені підрозділи цих органів (управління, відділи) з питань НС та ЦЗ населення, а на об’єктовому рівні – підрозділ (відділ, сектор) або спеціально призначені особи з питань НС. Органи повсякденного управління – це центри управління в НС, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань НС та захисту населення усіх рівнів; диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, організацій, установ. Формування цивільного захисту Формування цивільного захисту утворюються для проведення великих обсягів робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій чи терористичних актів, а також для проведення відновлювальних робіт, які потребують залучення великої кількості фахівців і техніки. Формування цивільного захисту поділяються на об’єктові та територіальні. Об’єктові – на об’єктах господарської діяльності, які мають спеціальну техніку і майно, а працівники підготовлені до дій в умовах надзвичайних ситуацій як суб’єкт господарювання. Територіальні (шляхом об’єднання об’єктових формувань цивільного захисту на відповідній території):  в області, місті Києві, районі;  у місті обласного значення. Спеціалізовані служби цивільного захисту Спеціалізовані служби цивільного захисту (енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, зв’язку і оповіщення, протипожежні, торгівлі та харчування, технічні, транспортного забезпечення, охорони громадського порядку) утворюються для проведення спеціальних робіт та 303 заходів з цивільного захисту та їх забезпечення, що потребують залучення фахівців певної спеціальності, техніки і майна спеціального призначення. Добровільні формування цивільного захисту утворюються під час загрози або виникнення надзвичайних ситуацій для проведення допоміжних робіт із запобігання або ліквідації наслідків таких ситуацій за рішенням центрального органу виконавчої влади, місцевої державної адміністрації, органу місцевого самоврядування. До добровільних формувань цивільного захисту залучаються громадяни на добровільних засадах. Громадяни, які виконують завдання із запобігання або ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільного формування цивільного захисту, мають право на: забезпечення і використання засобів індивідуального захисту; відшкодування шкоди, заподіяної їхньому життю, медичну допомогу та медико-психологічну реабілітацію в разі отримання фізичних та психологічних травм під час виконання завдань із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Залучення Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, які утворені відповідно до законів України, для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій Для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій відповідно до закону можуть залучатися Збройні Сили України, інші військові формування та правоохоронні органи спеціального призначення. Громадські організації З метою виконання окремих функцій у сфері цивільного захисту можуть утворюватися громадські організації. Громадські організації залучаються на добровільних або договірних засадах до робіт із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій за наявності в учасників ліквідації відповідного рівня підготовки. 3.1.3 Режими функціонування єдиної державної системи цивільного захисту Для організації діяльності ЄДС ЦЗ Кабінетом Міністрів України розробляється план основних заходів цивільного захисту України на відповідний рік. Залежно від масштабу і особливостей надзвичайної ситуації, 304 що прогнозується або виникла, в Україні або в межах конкретної її території встановлюється один із таких режимів функціонування єдиної державної системи цивільного захисту: повсякденного функціонування, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного стану. Режим повсякденного функціонування – за нормальної виробничо промислової, радіаційної, хімічної обстановки. У цьому режимі провадять такі заходи:  спостереження і контроль за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об’єктах і прилеглих до них територій;  здійснення цілодобового підрозділів; чергування пожежно-рятувальних  розроблення і виконання цільових та науково-технічних програм запобігання виникненню НС і зменшення можливих втрат; організація та проведення моніторингу надзвичайних ситуацій, визначення ризиків їх виникнення;  забезпечення здійснення планування заходів цивільного захисту; забезпечення готовності органів управління та сил ЦЗ до дій за призначенням; організація підготовки фахівців ЦЗ, підготовка керівного складу та фахівців, навчання населення діям у разі виникнення надзвичайних ситуацій;  створення і поновлення матеріальних резервів для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, ліквідації їх наслідків; підтримання в готовності автоматизованих систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій. Режим підвищеної готовності – у разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної та іншої обстановки, прогнозування виникнення стихійних лих, у цьому режимі здійснюють заходи режиму повсякденного функціонування, і додатково:  здійснення оповіщення органів управління та сил ЦЗ, а також населення про загрозу виникнення надзвичайної ситуації та інформування його про дії у можливій зоні надзвичайної ситуації;  формування оперативних груп для виявлення причин погіршення обстановки та підготовки пропозицій для її нормалізації; 305  посилення спостереження та контролю за ситуацією та здійснення постійного прогнозування можливості виникнення НС та їх масштабів;  уточнення планів реагування, здійснення заходів для запобігання виникненню НС, захисту населення і територій;  приведення в готовність наявних сил і засобів ЦЗ, залучення у разі потреби додаткових сил і засобів. Режим надзвичайної ситуації – у разі виникнення і під час ліквідації наслідків НС. У цьому режимі:  здійснення оповіщення органів управління та сил цивільного захисту, а також населення про виникнення надзвичайної ситуації та інформування його про дії в умовах такої ситуації;  призначення керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та утворення у разі потреби спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;  визначення зони надзвичайної ситуації; здійснення постійного прогнозування зони можливого поширення надзвичайної ситуації та масштабів можливих наслідків;  організація робіт з локалізації і ліквідації наслідків НС, залучення для цього необхідних сил і засобів;  організація та здійснення заходів щодо захисту населення і територій від наслідків НС (життєзабезпечення постраждалого населення; організація та здійснення у разі потреби евакуаційних заходів; організація і здійснення радіаційного, хімічного, біологічного, інженерного та медичного захисту населення і територій);  здійснення безперервного контролю за розвитком надзвичайної ситуації та обстановкою на аварійних об’єктах і прилеглих до них територіях;  інформування органів управління цивільного захисту та населення про розвиток надзвичайної ситуації та заходи, що здійснюються. Режим надзвичайного стану – встановлюють відповідно до вимог закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16.03.2000 р. № 1550-III (поточна редакція від 23.12.2015 р. № 901-VІІІ). Надзвичайний стан – це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні 306 НС техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства. Введення надзвичайного стану передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров’я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Метою введення надзвичайного стану є усунення загрози та якнайшвидша ліквідація особливо тяжких наслідків, відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, створення умов для нормального функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших інститутів громадянського суспільства. 3.1.4 Організація ЦЗ на об’єкті господарської діяльності Об’єкт господарської діяльності (підприємство, установа, організація) – основна ланка в системі ЦЗ держави. На об’єкті, де зосереджено людські і матеріальні ресурси, здійснюють економічні та захисні заходи. Відповідно до законодавства керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, місцем у захисних спорудах, організовує евакозаходи, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх готовність, виконує інші заходи ЦЗ і несе пов’язані з цим матеріальні та фінансові витрати. Власники потенційно небезпечних об’єктів відповідають також за оповіщення і захист населення, що проживає в зонах можливого ураження від наслідків аварій на цих об’єктах. 307 Структура ЦЗ об’єкта господарської діяльності Начальником ЦЗ об’єкта (рис 3.2) є керівник об’єкта. Він відповідає за організацію і стан ЦЗ об’єкта, керує діями органів і сил ЦЗ під час проведення рятувальних робіт на ньому. Заступники начальника ЦЗ об’єкта допомагають йому в питаннях евакуації, матеріально-технічного постачання, інженерно-технічного забезпечення тощо. Начальник ЦЗ об’єкта – керівник об’єкта Відділ з НС Розвідувальна група Заступник начальника ЦЗ Служба ЦЗ Формування загального призначення – перший заступник – з інженерно технічних питань – з інженерно технічного постачання – евакуації – оповіщення і зв’язку – медична – протипожежна – аварійно-технічна – сховищ і укриттів та ін. – рятувальні команди (групи, ланки) – зведенні рятувальні команди Комісія з евакуації Формування служб: команди (групи, ланки) Рис. 3.2. Структура ЦЗ об’єкта господарської діяльності Органом повсякденного управління ЦЗ є відділ (сектор) з НС, який організовує і забезпечує повсякденне керівництво виконанням завдань ЦЗ на об’єкті. Для підготовки та втілення в життя заходів з окремих напрямів створюють служби зв’язку та оповіщення, сховищ і укриттів, протипожежної 308 охорони, охорони громадського порядку, медичної допомоги, протирадіаційного і протихімічного захисту, аварійно-технічного та матеріально-технічного забезпечення тощо. Начальниками служб призначають начальників установ, відділів, лабораторій, на базі яких вони утворюються. Службу оповіщення і зв’язку створюють на базі вузла зв’язку об’єкта. Головне завдання служби – забезпечити своєчасне оповіщення керівного складу та службовців про загрозу аварії, катастрофи, стихійного лиха, нападу противника; організувати зв’язок і підтримувати його в стані постійної готовності. Протипожежну службу створюють на базі підрозділів відомчої пожежної охорони. Служба розробляє протипожежні профілактичні заходи та контролює їх виконання; організовує локалізацію та гасіння пожежі. Медичну службу формують на базі медичного пункту, поліклініки об’єкта. На неї покладають організацію проведення санітарно-гігієнічних та профілактичних заходів, надання медичної допомоги потерпілим та евакуацію їх у лікувальні установи, медичне обслуговування робітників, службовців і членів їхніх сімей в місцях розосередження. Службу охорони громадського порядку створюють на базі підрозділів відомчої охорони. Її завдання – організувати і забезпечити надійну охорону об’єкта, громадського порядку в умовах НС, під час ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха, а також у воєнний час. Службу протирадіаційного і протихімічного захисту організовують на базі хімічної лабораторії чи цеху. На неї покладають розробку та здійснення заходів щодо захисту робітників і службовців, джерел водозабезпечення, радіаційного і хімічного спостереження, проведення заходів з ліквідації радіаційного і хімічного зараження та здійснення дозиметричного контролю. Службу сховищ та укриттів організовують на базі відділу капітального будівництва, житлово-комунального відділу. Вона розробляє план захисту робітників, службовців та їх сімей з використанням сховищ та укриттів, забезпечує їх готовність та правильну експлуатацію. Аварійно-технічну службу створюють на базі виробничо-технічного відділу або відділу головного механіка. Служба розробляє та здійснює попереджувальні заходи, що підвищують стійкість основних споруд, 309 інженерних мереж та комунікацій в НС, організовує проведення робіт з ліквідації і локалізації аварії на комунально-енергетичних мережах. Службу матеріально-технічного забезпечення створюють на базі відділу матеріально-технічного постачання об’єкта. Вона організовує своєчасне забезпечення формувань усіма засобами оснащення, постачання продуктів харчування і предметів першої необхідності робітників та службовців на об’єкті та в місцях розосередження, ремонт техніки й майна. Транспортну службу організовують на базі транспортного відділу, гаража об’єкта. Вона розробляє і здійснює заходи із забезпечення перевезень, пов’язаних із розосередженням працівників та доправлення їх до місця роботи, проведення рятувальних робіт. Кожна служба створює, забезпечує, готує формування служби (групи, ланки) і керує ними під час виконання робіт. Формування загального призначення – рятувальні загони (команди, групи, ланки), зведені рятувальні загони (команди), підпорядковані безпосередньо начальнику ЦЗ об’єкта. Кожне з них має свою структуру і можливості. Наприклад, зведена рятувальна команда (ЗРК) у своєму складі має підрозділи різного призначення, такі як ланка зв’язку і розвідки, дві рятувальні групи, група механізації, санітарна дружина тощо. ЗРК може самостійно виконувати основні рятувальні та інші невідкладні роботи (РНР) в осередку ураження. Заходи на об’єкті господарської діяльності у сфері ЦЗ На підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у сфері ЦЗ проводять такі заходи:  планування і здійснення заходів щодо безпеки і захисту працівників від НС, зниження ризиків аварій, забезпечення сталого функціонування об’єкта в НС;  розроблення планів локалізації і ліквідації аварій ;  підтримування в готовності до застосування сил і засобів із запобігання та ліквідації наслідків НС;  створення матеріальних резервів на випадок НС;  забезпечення своєчасного оповіщення працівників про загрозу або виникнення НС. 310 На об’єкті планування роботи з питань запобігання і реагування на НС відбувається на підставі експертної оцінки, прогнозу наслідків можливих НС. На об’єкті розроблюють «План дій» – мотивоване рішення керівника (начальника ЦЗ об’єкта) для організації і здійснення цивільного захисту об’єкта. Основне завдання «Плану дій» – збереження життя і здоров’я людей, мінімізація матеріальних втрат. «План дій» складається з п’яти розділів. У першому розділі оцінюють (аналізують) природний (топографічний), техногенний та екологічний стан місцевості (території), де розміщений об’єкт, наявність потенційно небезпечних об’єктів і можливий характер надзвичайних ситуацій. Другий розділ присвячують оцінюванню (аналізу) об’єкта ЦЗ з урахуванням розташування його на місцевості, оцінюванню факторів, що будуть полегшувати або ускладнювати організацію та ведення ЦЗ об’єкта, пошуку шляхів уникнення або зменшення впливу негативних факторів. У третьому розділі, крім рішень керівника щодо організації і ведення ЦЗ об’єкта в період запобігання або реагування на НС, окремо зазначають, як реагувати на можливі НС, пов’язані з потенційно небезпечними об’єктами, організувати спостереження, радіаційний, хімічний, медичний захист та евакуаційні заходи. Четвертий розділ присвячують матеріально-технічному забезпеченню ЦЗ (протирадіаційне, протихімічне, медичне, протипожежне, транспортне, матеріальне тощо). П’ятий розділ містить заходи щодо організації управління, зв’язку, оповіщення та взаємодії. До «Плану дій» додають:  схему управління, зв’язку, оповіщення і взаємодії;  план евакуації робітників і службовців об’єкта в заміську зону;  план-календар дій в режимах діяльності (повсякденної, підвищеної готовності, НС);  карту (схему) регіону з позначеними на ній місцями розташування об’єкта, зони можливої небезпеки з необхідними розрахунками;  особисті плани дій керівного складу об’єкта, командирів формувань тощо. 311 План цивільного захисту об’єкта – це «План дій» з планом реагування (якщо він розроблений окремо) та додатками, що забезпечують організоване та чітке виконання заходів ЦЗ для запобігання та реагування на НС. 3.1.5. Міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту Міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту складається з таких складових:  надання допомоги іноземним державам для ліквідації наслідків НС, яке здійснюється на підставі запиту про допомогу з ліквідації наслідків НС від уповноваженого на це органу іноземної держави, яка потерпає; рішення про надання допомоги та про направлення аварійно-рятувальних підрозділів за межі території України, приймає Кабінет Міністрів України;  якщо запит про допомогу в ліквідації наслідків НС надходить від адміністративно-територіальної одиниці суміжної іноземної держави, право прийняття рішення про направлення підрозділів оперативно-рятувальної служби ЦЗ та спеціальної техніки для надання допомоги надається керівнику центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ЦЗ;  отримання Україною допомоги для ліквідації НС здійснюється на підставі запиту, рішення про направлення якого приймає Кабінет Міністрів України, про отримання такої допомоги або запропонованої допомоги з боку іноземних держав та міжнародних організацій;  у разі виникнення НС на території прикордонної області України, до ліквідації наслідків якої доцільне залучення аварійно-рятувальних сил суміжної адміністративно-територіальної одиниці іноземної держави, право на направлення запиту до уповноваженого органу адміністративно територіальної одиниці суміжної іноземної держави на отримання допомоги для ліквідації наслідків такої НС надається керівнику центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері ЦЗ;  представництво України в міжнародних організаціях з питань ЦЗ здійснюється центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ЦЗ, іншими центральними 312 органами виконавчої влади, які здійснюють державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, реалізацію державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці та державного гірничого нагляду, управління зоною відчуження і зоною обов’язкового відселення. 3.2. Надзвичайні ситуації та їх наслідки 3.2.1. Критерії переходу небезпечної події в надзвичайну ситуацію Надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя та діяльності людей на об’єкті або території, заподіяне аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, великою пожежею, використанням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвело (може призвести) до загибелі людей, спричинити шкоду здоров’ю людей або довкіллю, значні матеріальні втрати та порушення життєдіяльності людей. Надзвичайну ситуацію можна визначити як раптову обстановку, що несподівано виникла, сформувалася в результаті дії надзвичайного фактора, що характеризується невизначеністю і складністю прийняття рішень, гостроконфліктністю та стресовим станом населення, значною соціально економічною та екологічною шкодою, насамперед людськими жертвами і внаслідок цього необхідністю великих людських, матеріальних і тимчасових витрат на проведення евакуаційно-рятувальних робіт та ліквідацію наслідків НС, а також спеціально організованого управління. Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій: природного характеру; техногенного характеру; соціально; військові. Кожен вид надзвичайних ситуацій поділяється на групи, які містять конкретні їх типи. НС, як правило іменується за надзвичайною подією, що лежить в її основі. НС будь-якого типу в своєму розвитку проходять чотири фази:  накопичення відхилень від нормального стану або процесу (це стадія зародження НС, яка може тривати добу, місяці, іноді – роки і десятиліття);  ініціювання надзвичайної події, що лежить в основі НС;  процес надзвичайної події, під час якого відбувається вивільнення 313 факторів ризику (енергії або речовини), які роблять несприятливий вплив на населення, об’єкти і природне середовище;  згасання, яке хронологічно охоплює період від перекриття (обмеження) джерела небезпеки – локалізації надзвичайної ситуації, до повної ліквідації її прямих і непрямих наслідків, включаючи весь ланцюжок вторинних, третинних і т.д. наслідків (ця стадія за деяких НС може починатися ще до завершення третьої фази; тривалість цієї стадії може становити роки, а то й десятиліття). На основі фаз розвитку надзвичайної ситуації можуть бути побудовані типові моделі їх виникнення і розвитку. Кожен етап розвитку системи можна характеризувати певними критеріями: Критерій стабільності може відповідати моменту виходу в стійкий лінійний режим розвитку. Критерій безпеки – закінченню безпечного режиму і переходу розвитку системи в небезпечний нелінійний нестійкий режим. Критерій екстремальності може відповідати початку екстремального лавиноподібного режиму розвитку процесу, відповідному виникненню НС. Для правильної оцінки подій і явищ, що виникають, існують критерії. Тільки наявність одночасно всієї сукупності критеріїв дозволяє класифікувати ситуацію, як надзвичайну (табл. 3.1.). Здійснення заходів для зниження шкоди і порятунку людей пов’язане з великою відповідальністю, дефіцитом інформації і часу, психогенними афектами. Щоб зменшити ризики, заздалегідь розробляються сценарії розвитку ситуацій і варіанти реагування. У ситуації екстремального лавиноподібного режиму розвитку системи управління практично неможливе і можна обговорювати ризик від неприйняття рішень. Діагностика провісників катастрофічних найважливішим завданням моніторингу НС. режимів є Вірогідність переходу небезпечної події в НС різного характеру оцінюють за різними методиками, але загальним є порівняння отриманих результатів з прийнятими критеріями. 314 315 Таблиця 3.1. Характеристика надзвичайної ситуації № пп Критерій Тип Якісний опис 1 Часовий Зовнішня раптовість, несподіваний, швидкий розвиток подій. 2 Соціально екологічний Людські жертви, епідемія, метагенез, епізоотії, масовий падіж худоби, виведення з виробництва значної частини природних ресурсів, сільськогосподарських угідь і культур. 3 Соціально психологічний Стресовий стан (страх, депресія, паніка тощо). Дестабілізація психологічної стійкості населення в посткризовий період. 4 Соціально економічний Гостра конфліктність, вибухонебезпечність, посилення політичної напруженості, широкий внутрішньополітичний резонанс. Посилення міжнародної напруженості, широкий міжнародний резонанс. 5 Економічний Значний економічний збиток у грошовому і натуральному вираженні. Вихід з ладу цілих інженерних систем і споруд. Необхідність значних матеріальних витрат на відновлення і компенсацію, створення страхових фондів. Необхідність використання великої кількості техніки для запобігання ситуації та ліквідації її наслідків. 6 Організаційно управлінський Невизначеність ситуації, складність прогнозування перебігу подій прийняття рішення. Необхідність залучення великої кількості різних фахівців та організацій. Необхідність масштабних евакуаційних і рятувальних робіт. В Україні державна політика протидії НС здійснюється шляхом реалізації доктрин, стратегій, концепцій та програм згідно з чинним законодавством органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування всіх рівнів у складі трьох визначених національним законодавством державних систем:  цивільного захисту України (ЦЗ);  єдиної державної системи органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (ЄДС НС);  єдиної системи цивільного захисту (ЄСЦЗ). 3.2.2. Класифікація надзвичайних ситуацій Класифікація НС необхідна для оперативного вживання заходів для їх локалізації, навчання персоналу, фінансування, розподілу функцій та обов’язків, контролю і т.п. НС в Україні класифікуються за такими ознаками:  за причинами походження та за масштабами поширення. Відповідно до причин походження є такі види НС:  природного характеру – це небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація ґрунтів або надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційні захворювання людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами або шкідниками, зміна стану водних ресурсів і біосфери;  техногенного характеру – це транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи або їх погроза, аварії з викидом (погрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруджень і будов, аварії на інженерних мережах і спорудженнях життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях і дамбах;  соціальні – пов’язані з протиправними діями терористичної та антиконституційної направленості; здійснення або реальна погроза терористичного акту (збройний напад, захоплення й утримання важливих об’єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв’язку й телекомунікацій, напад або замах на екіпаж повітряного або морського судна), крадіжка (спроба крадіжки) або знищення суден, установлення вибухових пристроїв у громадських місцях, пропажа (крадіжка) зброї, виявлення застарілих боєприпасів; 316  воєнні – пов’язані з наслідком застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок руйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних та токсичних речовин і відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій. Показниками масштабу поширення НС є:  розміри території, що зазнала впливу уражаючих факторів;  можливі непрямі наслідки, які можуть представляти собою тяжкі порушення організаційних, економічних, соціальних та інших важливих зв’язків, що діяли на значних відстанях. За швидкістю поширення небезпеки НС поділяються на:  раптові (вибухи, транспортні аварії, землетруси і т. п.);  з небезпекою, яка швидко розповсюджується (аварії з викидом газоподібних СДОР, гідродинамічна аварія з утворенням хвилі прориву, пожежі і т. п.);  з небезпекою, що розповсюджується з помірною швидкістю (аварії з викидом радіоактивних речовин, аварія на комунальних системах, виверження вулканів, паводкові повені тощо);  з небезпекою, що розповсюджується з повільною швидкістю (аварія на промислових очисних спорудах, посухи, епідемії, екологічно небезпечні явища). 3.2.3. Рівні надзвичайних ситуацій Порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 р. № 380 (поточна редакція від 06.09.2016 р. № 546). Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій: державний; регіональний; місцевий; об’єктовий. Надзвичайна ситуація державного рівня – це ситуація:  яка поширилась або може поширитися на територію інших держав; 317  яка поширилась на територію двох чи більше регіонів України, а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих регіонів, але не менш як 1 % від обсягу видатків відповідних бюджетів (НС державного рівня за територіальним поширенням);  яка призвела до загибелі понад 10 осіб або внаслідок якої постраждало понад 300 осіб (постраждалі – особи, яким внаслідок дії уражаючих факторів джерела НС завдано тілесне ушкодження або які захворіли, що призвело до втрати працездатності, засвідченої в установленому порядку) чи було порушено нормальні умови життєдіяльності понад 50 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби);  внаслідок якої загинуло понад 5 осіб або постраждало понад 100 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності понад 10 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки (оцінені в установленому законодавством порядку), спричинені надзвичайною ситуацією, перевищили 25 тис. мінімальних розмірів (на час виникнення надзвичайної ситуації) заробітної плати;  збитки від якої перевищили 150 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;  яка в інших випадках, передбачених актами законодавства, за своїми ознаками визнається як надзвичайна ситуація державного рівня. Надзвичайна ситуація регіонального рівня – це така ситуація:  яка поширилась на територію двох чи більше районів (міст обласного значення), областей, а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих районів, але не менш як 1 % обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів (НС регіонального рівня за територіальним поширенням);  яка призвела до загибелі від 3 до 5 осіб або внаслідок якої постраждало від 50 до 100 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 1 тис. до 10 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки перевищили 5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;  збитки від якої перевищили 15 тис. мінімальних розмірів заробітної плати. 318 Надзвичайна ситуація місцевого рівня – це така ситуація:  яка вийшла за межі території потенційно небезпечного об’єкта, загрожує довкіллю, сусіднім населеним пунктам, інженерним спорудам, а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об’єкта;  внаслідок якої загинуло 1-2 особи або постраждало від 20 до 50 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 100 до 1000 осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки перевищили 0,5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;  збитки від якої перевищили 2 тис. мінімальних розмірів заробітної плати. Надзвичайна ситуація об’єктового рівня – це така ситуація, що відбувається на території об’єкта або на самому об’єкті й наслідки якої не виходять за його межі (санітарно-захисну зону). Остаточне рішення щодо визначення рівня надзвичайної ситуації з подальшим відображенням його в даних статистики, зокрема в разі відсутності відомостей в повному обсязі стосовно розвитку надзвичайної ситуації, приймає Державна служба з надзвичайних ситуацій (ДСНС) з урахуванням експертного висновку (за наявності) регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБ та НС).вані настільки щільно, що це дає їм змогу підтримувати між собою зоровий і слуховий контакт, відчуваючи при цьому реакції одне одного на зовнішні стимули (наприклад, на слова промовця під час мітингу). Психіка людини в натовпі зазнає великих змін: людська особистість помітно нівелюється, і те особливе й неповторне, що є у кожному з нас, відходить на задній план. Втрачаючи індивідуальність, люди в натовпі починають однаково думати й відчувати, виявляють схильність до однакових рішень і впливів – вони нібито стають однією істотою з надіндивідуальними психічними рисами та властивостями. Але поступаючись індивідуальністю, людина в натовпі відчуває захищеність від зовнішнього світу, якої їй, можливо, бракувало в звичайному житті. Отримане в натовпі відчуття цілковитої безпеки часто веде до безвідповідальної поведінки людини, котра сприймає отриманий захист як дозвіл на безкарність і вседозволеність. Натовп потребує цілісних образів і тверджень, які сприймаються «на віру», не потребуючи аргументації. Люди, об’єднані в натовп, нерідко виявляють здатність на такі самопожертви і героїзм, яких вони поодинці не виявляють ніколи. Людина, що опинилася в натовпі, як правило, не може йому протистояти (ані фізично, ані психічно). У цьому випадку натовп 80 становить собою велику небезпеку здоров’ю людини (як фізичному, так і психічному). Ризик фізичного пошкодження виникає при великій щільності натовпу, особливо, коли той починає рухатися (панічна втеча). При падінні людини в щільному натовпі, що рухається, імовірність бути затоптаним різко зростає, оскільки самостійно піднятися на ноги майже неможливо. Ризик деформування психічного здоров’я зростає за умови недостатньо глибоких власних переконань і невисокого рівня самосвідомості, коли людина систематично «розчиняється» в натовпі. Паніка – крайній прояв стихійної, імпульсивної поведінки людей за відсутності їх соціальної організації, стан масового афекту, що виникає у відповідь на шокуючи обставини. Кризова ситуація створює потребу негайних дій, а їх свідома організація неможлива через інформаційно-орієнтовну недостатність. У приміщенні (на концерті або на іншому масовому заході) при виникненні небезпеки всі починають одночасно шукати порятунку, у переважній більшості випадків це відбувається хаотично. Особливо активними стають люди, що знаходяться далеко від виходів. Вони починають щосили напирати на тих, хто попереду, а в результаті більшість людей попереду виявляються притиснутими до стін. Виникає тиснява, в результаті якої багато людей можуть виявитися розчавленими між стіною приміщення і людськими тілами. Якщо вам доведеться зіткнутися з тіснотою проходів у місці проведення масового видовища, порушенням правил пожежної безпеки або громадського порядку, правильною дією при цьому буде залишити цей захід. Більше шансів врятуватися у тих, хто знає, де знаходиться найближчий вихід. Особливо важливо кинутися до нього перш, ніж натовп прийде в рух. Проте, коли натовп набрав повну силу, спроба переміщення крізь його товщу може мати найбільш негативні наслідки. Найрозумніше зачекати поки основний потік схлине. Спрямовувати свій рух у вузькі проходи, коли натовп вже набрав чинності, допустимо лише у випадку пожежі, яка швидко поширюється або утворюється задимленість в результаті згоряння пластикових матеріалів та покриттів. 81 Правила поведінки в натовпі – це комплекс заходів, що допомагають зберегти безпеку в місцях великого скупчення людей. Щоб уникнути неприємностей і нещасних випадків у натовпі:  намагайтеся уникати великих скупчень людей;  не приєднуйтесь до натовпу, якою б не була зацікавленість подією, що відбувається;  під час масових заворушень намагайтесь обійти натовп;  якщо Ви потрапили в натовп, дозвольте йому нести Вас у напрямку від центру до краю натовпу, намагаючись поступово вибратися з нього;  не тримайте руки в кишенях, глибоко вдихніть і розведіть зігнуті в ліктях руки в сторони, кулаки спрямуйте вгору, щоб грудна клітка була захищена від здавлення;  намагайтесь знаходитись подалі від кремезних людей, чи тих, які мають громіздкі предмети чи великі сумки;  опинившись в рухомому натовпі необхідно триматися подалі від будь яких стін і виступів, особливо небезпечні в цих випадках всілякі металеві грати;  намагайтесь втримати рівновагу, щоб не впасти;  рухаючись, ставте ногу на повну стопу, не робіть короткі кроки, не піднімайтеся навшпиньки;  якщо тиснява прийняла загрозливий характер, негайно, не роздумуючи, звільніться від будь-якої ноші, насамперед від сумки на довгому ремені; зніміть з себе довгий, надто вільний, оснащений металевими деталями одяг, а також все, що може здавити шию, тобто шарф, краватку, медальйон на шнурку, ланцюжок, будь-які коштовності та біжутерію;  якщо у вас щось випало, у жодному разі не нахиляйтеся, щоб підняти.  у разі падіння, намагайтесь якнайшвидше піднятися на ноги, при цьому не опирайтесь на руки (їх віддавлять або зламають); намагайтесь хоч на мить встати на підошви чи на носки; знайшовши опору, «виринайте», різко відштовхнувшись від землі ногами; якщо встати не вдається, згорніться клубком (захистіть голову передпліччями, долонями прикрийте потилицю, а живіт – зігнутими та підтягнутими до тулуба ногами). Потрапивши в переповнене людьми приміщення, заздалегідь визначте, які місця при виникненні екстремальної ситуації найнебезпечніші (проходи 82 між секторами на стадіоні, скляні двері й перегородки в концертних залах тощо), зверніть увагу на запасні та аварійні виходи, сплануйте шлях до них. Треба остерігатися стін і вузьких дверей. Для цього треба намагатися:  потрапити в «основну течію», уникаючи тісняви;  спрямувати рух убік, де може бути вільніше;  дитину краще посадити на плечі і просуватися так далі або двоє дорослих можуть, повернувшись обличчям один до одного, створити зі своїх тіл і рук подобу захисної капсули для дитини. При виникненні паніки намагайтеся зберігати спокій і здатність тверезо оцінювати ситуацію.і значення сили струму у випадку тривалої дії: для змінного струму промислової частоти – 0,3 мА, для постійного – 1 мА. Напруга на тілі людини впливає на тяжкість ураження, обернено пропорційно впливаючи на електричний опір тіла людини і визначаючи силу струму, що протікає через людину. Допустима напруга на тілі людини у випадку тривалої дії складає для змінного струму 2 В, для постійного – 8 В. Необхідно розрізняти напругу ЕМ і на тілі людини. Напруга на тілі людини часто менша ніж напруга ЕМ. Встановлено, що у випадку потрапляння людини під напругу до 1 кВ найчастіше уражується серцево-судинна система, а понад 1 кВ – система дихання. Опір кола людини. Розглядаючи випадки включення людини в електричне коло (наприклад, дотику людини до струмовідної частини), бачимо, що послідовно з опором тіла людини ″включені″ опори інших елементів: опір одягу, опір взуття і опір опорної поверхні ніг. а б Рис. Схема дотику людини до струмовідної частини: а – загальна схема; б – еквівалентна схема: rод - опір одягу, zтл - опір тіла людини, rвз - опір взуття, rоп.п - опір опорної поверхні ніг 178 Опір одягу ″включається″ у коло людини, якщо людина доторкується до обладнання під напругою частиною тіла, покритою одягом (наприклад, плечем, рукою у рукавичці чи ін.), опір одягу залежить від товщини матеріалу та вологості; так, опір сухого одягу сягає 3-5 кОм, вологого – до 1 кОм, а мокрого – не враховується. Опір взуття ″включається″ у коло людини, якщо струм проходить через людину і у землю. Слід враховувати, що опори кожної ділянки підошви взуття ″включаються″ паралельно, якщо струм протікає так, як показано на рис. 3.2,а, і послідовно, якщо людина попадає під напругу кроку. Опір підошви взуття залежить від матеріалу, товщини і вологості підошви. Дуже високий опір має підошва з гуми, великий опір має підошва з натуральної шкіри. З реальних підошв: суха підошва має опір до 20 кОм, волога – декілька кОм, опір мокрої підошви не враховується. Опір опорної поверхні ніг – це опір підлоги чи грунту, на яких стоїть людина. Опір опорної поверхні ноги на дерев`яній підлозі сягає 3-5 кОм, а підлоги з інших матеріалів, крім неспеціальних, мають менший опір. Опір опорної поверхні ніг на грунті теж залежить від виду, вологості і розміщення ніг на грунті та визначається залежностями: − однієї ноги на грунті – rгр.1=3,1ρ; − двох ніг, ″включених паралельно″ і розміщених поряд – rгр.2=2,2ρ; − те ж саме, розміщених на відстані кроку – rгр.2=1,6ρ; − двох ніг, ″включених послідовно″ − rгр.2=6,2ρ; де ρ – питомий опір грунту, Ом·м. Опір тіла людини. Тіло людини являє собою складний комплекс тканин, електричні параметри яких розрізняються у широкому діапазоні. Найбільшу провідність має кров, м`язи, мозок; найменшу – шкіра, кістки, жирова тканина. Прийнята еквівалентна схема електричного опору тіла людини складається з двох послідовно сполучених складових: опору шкіри і опору внутрішніх органів. Oпip шкіри представляється у вигляді двох складових: активного і ємнісного опорів (Rшк і Сшк) сполучених паралельно, a oпip внутрішніх органів – тільки у вигляді активного опору (Rвн); тобто характер електричного опору тіла людини є активно-ємнісним. Опір шкіри залежить від її стану, щільності та площі контактів, прикладеної напруги, сили протікаючого струму та тривалості протікання цього струму. Найбільший опір має суха чиста непошкоджена шкіра. Збільшення площі та щільності контактів зі струмовідними частинами зменшує опір шкіри. Зі збільшенням прикладеної напруги опір шкіри зменшується у результаті пробою верхнього шару. Збільшення величини протікаючого струму або тривалості його протікання зумовлює збільшення нагріву верхнього шару шкіри і потовиділення у місці контакту, що також зменшує електричний опір шкіри. Ємність шкіри залежить від площі контакту і складає близько 0,02 мкФ/дм2. Опір внутрішніх органів також має активно-ємнісний характер, але ця ємність незначна і нею можна знехтувати. Опір активної складової залежить в основному, від прикладеної напруги і складає 600-300 Ом.